Чи завжди найдорожча технологія — найрозумніше рішення? Ця дотепна історія про офісний конкурс інновацій нагадує, що іноді одне влучне запитання економить більше часу й коштів, ніж десятки презентацій та складні комп’ютерні системи.
Примітка редакції: перед вами гумористичний переказ історії зі слів знайомого автора. Її обставини незалежно не підтверджені, тому сприймаймо її як притчу про винахідливість, а не як документальний опис роботи конкретної японської компанії.
Незвичайне завдання для великої корпорації
Один мій знайомий, який працює в Японії, розповів історію про свого товариша з високотехнологічної компанії. Назвімо його Андрієм. Він аналізував показники ефективності внутрішніх процесів і мав серед колег неоднозначну репутацію: працював помітно менше за багатьох із них, проте керівництво високо цінувало його результати.
Якось у підрозділі, відповідальному за здоров’я персоналу, звернули увагу на проблему. Навіть якщо співробітник ретельно миє руки, йому доводиться торкатися дверної ручки туалетної кабінки, якою до нього користувалися інші люди.
Ідею зменшити кількість таких дотиків підтримали, а її автор отримав премію. Для пошуку рішення організували справжній корпоративний конкурс. До зацікавлених осіб зарахували фактично всю компанію.
Конкурс технологій: від двох ручок до комп’ютерного замка
Упродовж місяця робочі групи пропонували конструкції, відбирали ідеї та готували презентації. Фінальне обговорення відбувалося у великій залі з мікрофонами, слайдами й серйозним виглядом учасників.
Варіантів було чимало. Одні пропонували встановити дві ручки — одну для входу, іншу для виходу. Інші уявляли кнопку зі змінною серветкою. Треті мріяли про персональні радіобрелоки, якими можна було б керувати замками без дотику.
Та найбільше захоплення викликав інший проєкт: електричний замок, під’єднаний до комп’ютера, датчик руху біля дверей і камера, за допомогою якої система мала визначати, чи є людина в кабінці та в якому напрямку вона рухається.
Виглядало вражаюче. Щоправда, для уникнення хибних спрацювань довелося б змінювати розміри кабінок, а застосування камери в такому місці порушувало очевидні питання приватності. Але ж рішення було високотехнологічним!
Одне запитання, яке змінило обговорення
На фінальне засідання після перерви завітав Андрій. Колеги вже знали його любов до несподіваних запитань, тому насторожилися. Коли настав час обирати переможця, усі подивилися на нього.
— Перепрошую, що пропустив початок, — сказав Андрій. — Я правильно зрозумів завдання? Потрібно лише зробити так, щоб людина, яка виходить із кабінки, не торкалася руками того самого пристрою, яким користуються під час входу?
І одразу запропонував:
— Тоді зробіть пристрій, яким можна керувати ногою.
У залі запанувала тиша. Андрій уточнив:
— Встановіть у нижній частині дверей педаль і з’єднайте її із замком. Натиснув один раз — замок зачинився, натиснув удруге — відчинився.
Тиша тривала. Тоді він запропонував компроміс для прихильників електроніки:
— Якщо механічний варіант вам не подобається, зробіть велику кнопку для ноги. Натиснув — електрозамок зачинився. Натиснув ще раз — відчинився.
Килимок, датчики й іронічний фінал
Оскільки реакції знову не було, Андрій продовжив:
— Хочете автоматики? Покладіть перед дверима килимок, а під нього — кнопку. Людина стала на килимок — механізм спрацював.
Зал мовчав. І тут його фантазія остаточно розгулялася:
— А якщо вже так хочеться новітніх технологій, зробіть килимок із розпізнаванням ваги! Нехай він передає комп’ютеру дані, той радіосигналом відчиняє двері, а заодно обчислює, скільки води потрібно для змивання!
Після цього Андрій ввічливо вклонився й пішов.
P. S. За сюжетом історії, проєкт так і не реалізували. Мабуть, надто вже несподіваною виявилася думка, що розв’язати проблему можна без складної системи спостереження.
Чому ця історія корисна для бізнесу й винахідників
Сучасна вбиральня: безконтактні технології роблять гігієну зручнішою, але найкраще рішення не завжди є найскладнішим.
Гумор історії не в тому, що технології погані. Він у підміні мети засобами: учасники зосередилися на складності конструкції й майже забули про початкове завдання. Хороша інновація починається з чіткого формулювання проблеми, а не з кількості датчиків.
Звісно, справжній виріб із педаллю ще потрібно перевірити на безпечність, надійність, доступність і відповідність технічним вимогам. Простота ідеї не замінює інженерних випробувань чи дослідження прав третіх осіб.
Якщо з такого задуму виростає реальна розробка, корисно спершу провести патентний пошук, а потім з’ясувати, чи може її технічне рішення охоронятися як винахід або корисна модель. Якщо новизна стосується передусім зовнішнього вигляду виробу, варто також оцінити правову охорону промислового зразка.
Висновок простий: перш ніж будувати дорогу систему, запитайте себе, яке саме завдання вона повинна розв’язати. Іноді найкорисніша інновація починається з педалі, а не з комп’ютера.
Маєте власну технічну ідею? Зверніться до фахівців INVENTA, щоб обговорити можливості її правової охорони.