17 жовтня 2014 р. у Харкові на території Міжнародного аеропорту "Харків" відбулася конференція AGRO-MARKET, присвячена сучасним технологіям просування продукції агропромислового комплексу (АПК).
На цій конференції виступила Євгенія Троян — провідний фахівець ТОВ «Інвента» з доповіддю Патентування та реєстрація товарних знаків — невід’ємні інструменти при виході на зарубіжний ринок.
У своїй доповіді Євгенія Троян повідомила, що винахідництво супроводжує всю історію людства, а сільське господарство стало першою галуззю, у якій проявилися творчість і прагнення впроваджувати нові винаходи. Однак результати інтелектуальної праці довгий час не потрапляли в число об’єктів виняткових прав. Лише з появою розвиненого промислового виробництва і товарообміну з'явилося «підприємництво», а разом із ним — «конкуренція», що призвело до закріплення виняткових прав на об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ).
Сьогодні фермерське (сільське) господарство — це не лише забезпечення суспільства сільськогосподарською продукцією, а й агропромисловий бізнес, що стикається з жорсткою конкуренцією з боку вітчизняних та іноземних виробників сільськогосподарської продукції. При цьому поняття фермерства вже не обмежується однією конкретною національною територією і тому вихід продукції вітчизняних фермерських господарств на зарубіжні ринки пов’язаний з великими ризиками і витратами.
Усі інвестиції втрачають сенс, якщо немає стратегії і захисних механізмів, які дають змогу мінімізувати ці ризики або уникнути їх. При розробці згаданих стратегій як один з основних інструментів використовують охорону ОІВ.
Сучасні реалії свідчать про те, що впровадження прогресивних технічних рішень у виробництво в агропромисловому комплексі є універсальним засобом конкурентної боротьби та отримання додаткового прибутку й переваг.
Проте їх запровадження постійно вимагає інвестицій у науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Тому найбільші світові компанії витрачають колосальні кошти на дослідження й розроблення нових товарів і впровадження нових прогресивних технічних рішень у виробництво. Альтруїстів у бізнесі немає! Ніхто не бажає ділитися з кимось своїми досягненнями й особливо прибутком. Тому в розвинених країнах навіть не виникає питання про доцільність патентування ОІВ.
Навпаки, компанії зацікавлені в розширенні своїх монопольних прав на ОІВ з метою захисту всього, що потенційно може принести прибуток (переваги) або мінімізувати ризики, що, своєю чергою, створить надійний захист від конкурентів і захистить їхню можливість використовувати ОІВ без відповідного дозволу патентовласника.
Однак в Україні все якраз і навпаки. Питання, що стосуються розробки та впровадження у виробництво прогресивних технічних рішень та їх подальше патентування, відходять на другий план, а нерідко підприємці взагалі не приділяють їм уваги.
Через відсутність продуманої стратегії з охорони ОІВ відбулося різке падіння кількості поданих заявок на винахід. Якщо у 1988 р. до ВНІІГПЕ (Всесоюзного науково-дослідного інституту державної патентної експертизи) загалом було подано 175 тис. заявок на винаходи, з них близько 20% припадало на українських заявників, що становило близько 35 тис. заявок на рік, то в 2009–2012 рр. кількість заявок, поданих українськими заявниками в Укрпатент, знизилася до 2,5 тис. заявок на рік, що свідчить про сильну недооцінку охорони ОІВ.
Таблиця 1. Обсяг поданих у світі заявок на винаходи
Таблиця 2. Частка нерезидентів у світових заявках на винаходи
Найбільше заявок було подано у Китаї (див. таблицю 3), з них 18% припадало на нерезидентів. У США у 2012 частка нерезидентів становила 50,5%, а в Австралії частка нерезидентів становила 90% (див. таблицю 4).
Таблиця 3. Частка нерезидентів у патентуванні
Таблиця 4. Частка нерезидентів у патентуванні
У 2000 році у світі було подано 19 857 заявок у галузі сільського господарства, у 2002 році — 22 873, у 2003 році — 24 187. Лідерами в цій галузі можна вважати Японію, США, країни ЄС, Китай та Австралію. У таблиці 5 наведено провідні країни за кількістю заявок на патентування в галузі сільського господарства.
Таблиця 5. Провідні країни за кількістю заявок у галузі сільського господарства
Але, як показує практика, створити новий товар (або товар із нижчими витратами на виробництво) недостатньо, щоб бути успішним на ринку. Якість — не єдиний чинник, що впливає на рішення покупця. Величезну роль відіграє психологія. Ключовим стає сам момент покупки, коли покупець повинен відчувати багато позитивних емоцій.
Товар, який купують, зокрема сільськогосподарська продукція, часто асоціюється зі статусом, модою, самопочуттям, красою… І, як би дивно це не було, психологічне задоволення майже завжди зводиться до матеріалізму. У споживчому суспільстві людина переконана, що щастя безпосередньо залежить від товарів, які купує. І тут на допомогу компаніям приходить ще один потужний інструмент охорони ОІВ — товарні знаки.
Варто звернути увагу на те, як корпорації підходять до створення товарного знака і який глибокий зміст у нього вкладають. Якщо подумати, бренд — річ, непридатна для вживання, проте становить значну частину ціни товару. Бренд дозволяє ідентифікувати виробника і свідчить про його репутацію.
Якщо подивитися на тенденції захисту товарних знаків, показники ще вищі, ніж у сфері патентування винаходів. Наприклад, у 2012 році було заявлено 6,58 мільйона знаків (див. таблицю 6), з них резиденти подали 4,84 мільйона заявок, а нерезиденти — 1,74 мільйона.
Таблиця 6. Частка нерезидентів у заявках на реєстрацію торговельних марок
При цьому у 2012 році діяло приблизно 24 мільйони товарних знаків. Відсоткова частка нерезидентів від загальної кількості поданих заявок на реєстрацію товарних знаків становить близько 30%. Важливо також, що найбільше заявок на реєстрацію товарних знаків у світовій статистиці припадає саме на сільське господарство. У таблиці №7 наведено відомості про реєстрацію товарних знаків за галузями промисловості.
Таблиця 7. Реєстрація торговельних марок за галузями промисловості
Ще одне актуальне питання у сфері охорони ОІВ — охорона нових сортів рослин. Так, у 1930 р. у США патентували оригінальні рослини, виведені селекціонерами. Патент №84 був виданий у 1933 р. селекціонерові У. Еркесу на новий сорт персикового дерева. Протягом десяти років десятки тисяч саджанців дерева були розпродані, що дозволило отримати дохід і продовжити наукові пошуки, які дадуть змогу вивести нові, ефективніші сорти рослин.
Однак, незважаючи на це, саме поняття «патент» на сільгосппродукцію дуже довго викликало, і донині викликає, бурхливі дискусії і стикається з опором суспільства. Виникали питання, пов'язані з тим, наскільки морально забороняти використовувати запатентовані рослини, коли більша частина населення Землі голодує, також були аргументи на користь того, що живі організми або рослини не можуть бути винаходами, оскільки вони є частиною природи і нові сорти рослин краще відносити до відкриттів, які, по суті, не дають жодних виключних прав, крім авторства.
Противники патентування рослин також стверджували, що великі корпорації гнобитимуть фермерів тощо. Зрештою, після дискусій було визнано, що сільське господарство - це галузь промисловості, яка не може вижити без досліджень, інвестицій та впровадження прогресивних технічних рішень у виробництво.
Згодом світові лідери з кожним роком подають дедалі більше заявок на сорти рослин, отримуючи при цьому колосальний прибуток і надаючи суспільству свої найновіші й ефективніші досягнення.
Приємним є той факт, що Україна за кількістю поданих заявок на сорти рослин посідає третє місце. У таблиці 8 наведено кількість заявок на сорти рослин у провідних країнах світу.
Таблиця 8. Кількість заявок на сорти рослин у провідних країнах
Однак левову частку цих заявок подають іноземні (нерезиденти) особи, а це свідчить про те, що нерезиденти бачать високий потенціал українського ринку, тоді як вітчизняні виробники не приділяють належної уваги охороні своїх прав на ОІВ і розробці нових ефективних продуктів для ринку.
Усі наведені вище дані свідчать про те, що формування портфеля прав на ОІВ є необхідною умовою для проведення конкурентної боротьби і виведення продукції на внутрішньому та зарубіжному ринку, а також є необхідною умовою отримання додаткових доходів від використання ОІВ.
Слід пам’ятати: від того, як підприємство ставиться до охорони прав на ОІВ, залежить поведінка інших учасників ринку. Що менше підприємство захищає свої ОІВ, то вищий ризик зазнати збитків або втратити очікуваний прибуток. Бездіяльність у сфері охорони ОІВ може спонукати третіх осіб зареєструвати ОІВ на своє ім’я, що створює ризики й матеріальні втрати для добросовісного виробника.
Коли на ринку є затребуваний товар, завжди з'являється спокуса ним скористатися і отримати швидкий прибуток, не здійснюючи при цьому ніяких значних витрат з його розробки та удосконалення. Недобросовісні дії учасників на ринку щорічно завдають виробникам колосальних збитків, аж до витіснення його з ринку.
Не отримавши відповідної винагороди за свою інтелектуальну працю, підприємець втрачає стимул випускати високоякісну продукцію, що відповідає міжнародним вимогам. У підсумку гальмується саморозвиток підприємства і не відбувається природний цикл технічного переозброєння виробництва, від якого страждає як вітчизняний виробник, так і суспільство в цілому в результаті наявності на ринку морально застарілих продуктів.
Грамотно сформований патентний портфель об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) — одна із запорук стабільного розвитку бізнесу і підвищення його інвестиційної привабливості на внутрішньому та зарубіжному ринках.