Електронні докази та їх застосування (подання)

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Електронними доказами є інформація в електронній цифровій ) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео та звукозаписи тощо), веб сайти сторінки ), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (стаття 96 ГПК, стаття 100 ЦПК, стаття 99 КАСУ).

Докази можна розділити на групи: письмові докази, речові докази, електронні докази, окремо висновки експертів та показання свідків.

Законодавство оперує трьома поняттями « оригінал », « електронна копія » та « письмова копія » електронного доказу - коли мова йде про подачу їх до суду, однак не містить визначення цих понять. Процесуальні кодекси дозволяють подавати їх в оригіналі, в електронній копії чи у паперовій копії. При цьому у Законі «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи , який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Електронні докази подаються до суду на електронних пристроях (картах пам’яті мобільних телефонах тощо або зберігаються на серверах, системах резервного копіювання інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За клопотанням особи суд повертає матеріальний носій, на якому міститься оригінал, після дослідження електронного доказу або після набрання судовим рішенням законної сили; у матеріалах залишається засвідчена суддею копія електронного доказу.

Відповідно сталої практики Верховного Суду визначено, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом , однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ ( 3 ст. 96 ГПК України ), що є засобом встановлення даних , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України ).

Суди розділяють поняття електронний документ та електронний доказ. Так, електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. На відміну від електронного документа, електронний доказ – це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Керівництво «Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі», ухвалене Комітетом Міністрів Ради Європи 30.01.2019 року. Електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп'ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.

Наприклад: кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст для оцінки звичайного (паперового) листата його зміст (Постанова КГС ВС від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Алгоритм доказування має послідовні етапи: визначення предмету доказування, збирання і подання доказів, дослідження доказів, оцінка доказів.

Принципи доказування: змагальність сторін (покладання тягаря доказування на самі сторони; суд тільки надає оцінку доказам), рівність сторін (кожній стороні надається розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони), вмотивованість рішення (наявність у судовому рішенні достатніх підстав та аргументів, на основі яких воно було ухвалене).

В діючому законодавстві тягар доказування покладається на сторони: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду (ст.83 ЦПК). Позивач подає докази в момент подання позовної заяви, відповідач в момент подання відзиву, а треті особи в момент подання письмових пояснень. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Сукупність доказів (вся доказова база у справі) має відповідати таким вимогам: достовірність, допустимість, належність, достатність та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Фахівці патентно-правової компанії ТОВ «КОМПАНІЯ «ІНВЕНТА» допоможуть фахово здійснити збір відповідних електронних доказів, надати функціонально-фахову та правову допомогу у процесі збору доказів та здійснити супровід щодо захисту прав та законних інтересів в межах досудового або судового провадження. Радим Вам довірити супровід вказаних процесів фахівцям патентно-правової компанії ТОВ «КОМПАНІЯ «ІНВЕНТА».